рустовка

русто/вка (рустува/ння) (лат. < італ. простий, грубий)

1. Спосіб виконання поверхні стіни з кам'яних квадрів, облицювання стіни рустом.

2. Штучна обробка тинькованої стіни рустом. За характером вирішення рустувань вирізняються:

рустовка брильянтова (фр. — блискуче) з квадрами, виконаними у вигляді чотиригранних пірамід. Внаслідок на фасадній стіні виникали могутні форми з напруженою світлотінню. Інколи вона ще більш посилювалася влаштуванням між рустами плоских рустиків. Широко застосовувалась в архітектурі ренесансу, бароко та пізніших часів.

рустовка брускова ("скеля") — застосування русту з тесаних каменів із необробленою чільною поверхнею.

рустовка "впереміжку" — облицювання рустами із каменів, вертикальні шви яких співпадають через ряд.

рустовка декоративна — з рустів, що мають природний або штучно виконаний складний профіль чільної поверхні каменя.

рустовка діамантова (італ. — алмазне) те саме, що і рустування брильянтове.

рустовка дощана — обробка тинькованої стіни безперервними горизонтальними стрічками без вертикальних швів. Причому ширина стрічки набагато більше ніж шов (міжрусття).

рустовка квадрова — виконана рустами із призматичних блоків, розділених горизонтальними і вертикальними швами з прямо- і трикутними перетинами.

рустовка клинчаста —

а) ступінчасте рельєфне завершення прорізу чи ніші трапецієподібним замковим каменем, який фланкують менші клинчасті камені (див. замок віяльний).

б) злом смуг дощаного русту під прямим кутом до нижнього краю, який влаштовується над прямокутним прорізом або нішею.

рустовка рвана (природна) — виконана з каменів різних розмірів і необробленою чільною поверхнею.

рустовка стрічкова — те саме, що і рустування дощане.

рустовка французька — те саме, що і рустування дощана. Найбільше поширення отримала в архітектурі Франції, чим і пояснюється назва.